Апаратно-програмний комп'ютерний тифлокомплекс синтезу мови або комп'ютерний тифлокомплекс сьогодні

Апаратно-програмний комп'ютерний тифлокомплекс синтезу мови – що воно таке?

У 2000 році з’явились перші згадування про апаратно-програмний комп'ютерний тифлокомплекс синтезу мови як про технічний засіб реабілітації інвалідів з ураженнями органів зору. У двотисячних роках були напрацьовані технічні умови та склад комп’ютерних тифлокомплексів, зокрема, вони включали:

Стандартний тифлокомплекс міг бути розширений додаванням наступного спеціального обладнання: Брайлівська клавіатура з комутатором, тактильний дисплей та Брай¬лівський принтер.

Також на комп’ютерному тифлокомплексі встановлювалося спеціальне програмне забезпечення екранного доступу із синтезом мови та, за потреби, збільшенням зображення на моніторі, оптичним розпізнаванням сканованих текстів. Передбачалося, що незрячий оператор апаратно-програмного комп’ютерного тифлокомплексу може отримувати інформацію з екрану монітора не візуально, а завдяки синтезатору мови та спеціальному брайлівському дисплею, який відтворює текстову інформацію шрифтом Брайля на спеціальному рядку. В свою чергу, оператор може відсканувати будь-яке зображення на сканері, ввести текст зі звичайної чи брайлівської клавіатури, з брайлівського дисплею.

Фактично, комп’ютерний тифлокомплекс є комплектом для обладнання робочого місця незрячого спеціаліста, школяра чи студента.

Якщо ви хотіли отримати певне уявлення про комп’ютерний тифлокомплекс, сподіваємось, ви його вже отримали. Якщо ж у вас є бажання чи необхідність дослідити тему більш ретельно – пропонуємо продовжити читання матеріалу далі. Ми викладемо тези сторонніх фахівців і наші, ґрунтовані на понад двадцятирічному досвіді користування комп’ютером із програмами синтезу мови та 16-річним досвідом навчання незрячих людей роботі на комп’ютері у Харківському соціально-реабілітаційному центрі незрячих.

Поговоримо про окремі компоненти комп’ютерного тифлокомплексу:

Комп’ютер

Роль комп’ютера та програм синтезу мови для сліпих людей важко переоцінити і можна порівнювати із такими видатними винаходами як парова машина чи електрика, які змінили і підштовхнули цивілізацію всього людства.

Справа в тому, що сліпа людина, перш за все, обмежена не в пересуванні, а в отримані інформації, її обміні, спілкуванні, можливості ефективно навчатись і підтримувати кваліфікацію, працювати в сучасних умовах інформаційних технологій. Комп’ютер здатен якщо не вирішити ці проблеми повністю, то суттєво допомогти у їх вирішенні. Якщо раніше незрячий студент мав занотовувати матеріал на лекціях шрифтом Брайля чи цілком покладатись на свою пам’ять, то тепер до його послуг з’явився комп’ютер з можливістю знайти безліч літератури в мережі Інтернет чи відсканувати будь-який підручник з можливістю прослуховувати необхідні тексти, працювати з ними, набирати на комп’ютері власні наукові статті чи роботи, обмінюватись інформацією з усім світом.

Конфігурація комп’ютера у тифлокомплексі

Якщо 5-10 років тому визначальним фактором для вибору конфігурації комп’ютера були безпосередньо програми екранного доступу з синтезом мови, то зараз для їх ефективної роботи вистачає потужностей навіть бюджетних портативних комп’ютерів. Втім, необхідно враховувати задачі, для вирішення яких буде застосовуватись тифлокомплекс. Якщо планується використання комп’ютерного тифлокомплексу для оптичного розпізнання текстів зі складним форматуванням, автоматичного перекладу на інші мови великих масивів тексту, операції компіляції чи перекодування файлів, обрахування складних задач із багатьма параметрами, при доборі конфігурації необхідно це враховувати. Навіть робота в текстових редакторах чи мережі Інтернет, якщо для її ефективності необхідно одночасне відкриття багатьох текстових файлів та web-сторінок, вимагає від системи зайвих ресурсів, процесорної потужності та оперативної пам’яті. Для комп’ютерних тифлокомплексів, які будуть задіяні у бібліотеках, дуже важливими будуть параметри жорсткого диску, його об’єм та швидкість, наявність достатньої кількості оперативної пам’яті та процесорних потужностей для здійснення швидкого пошуку необхідних файлів чи, особливо, фрагментів тексту у величезному масиві фондів бібліотеки.

Портативний чи стаціонарний комп’ютер?

Сперечатись який комп’ютер кращий, стаціонарний чи портативний – марна і неконструктивна справа. Рішення треба приймати з урахуванням вагомості переваг і недоліків вказаних варіантів. Переваги портативності зрозумілі: ноутбук можна використовувати як вдома, так і на роботі чи у відрядженні, у відпустці та мандрівках, на різних заходах і нарадах. Для ноутбука не потрібно купувати додатково монітор, клавіатуру, мишку, блок безперебійного живлення. Ці переваги є дуже вагомими і про це свідчить постійне зростання продажів портативної комп’ютерної техніки на фоні падіння продаж стаціонарних ПК. Втім, свої недоліки портативна техніка також має: проблема перегріву при тривалому використанні з ресурсоємними програмами, ускладнення модернізації, встановлення додаткових жорстких дисків та оперативної пам’яті, відносно гіршу ергономіку клавіатур ноутбуків у порівнянні з зовнішніми клавіатурами, тощо. Так, є такі задачі, для яких дійсно портативні комп’ютери використовувати недоцільно: серверні вузли, обчислювальні центри, архіви, бібліотеки. У більшості інших задач портативна техніка виявиться не менш ефективною та й ніхто не забороняє під’єднати до ноутбука зовнішню клавіатуру чи мишку, зовнішні вінчестери, модеми, CD і DVD приводи, тощо.

Враховуючи те, що для незрячої людини можливість отримання та обміну інформацією у будь-якому місці є ще більш важливим,ніж для зрячих людей, ми однозначно рекомендуємо використання саме портативного варіанту комп’ютера у складі апаратно-програмного тифлокомплексу з синтезом мови. При цьому ергономіка клавіатури підбирається таким чином, щоб не ускладнювати роботу сліпого оператора.

Чи варто використовувати спеціальну Брайлівську тифлоклавіатуру з комутатором?

Не знаєте що це за клавіатура? Суть у тому, що замість усього блоку літер, цифр та знаків пунктуації, брайлівська клавіатура має лише обмежену кількість функціональних клавіш та 6 або 8 клавіш для вводу символів по принципу брайлівського алфавіту, за допомогою одночасного натискання на відповідні клавіші, що відповідають крапкам брайлівського шрифту.

Наведемо цитату із наукової роботи працівників Київського реабілітаційного центру УТОС:

"На нашу думку доцільно, щоб кожний комп'ютерний тифлокомплекс, який закуповується в централізованому порядку, обов'язково комплектувався Брайлівською клавіатурою "СКУТ-І" виробництва Донецького науково-виробничого кооперативу "СКУТ". Брайлівська клавіатура "СКУТ-І" не тільки функціонально повністю замінює стандартну комп'ютерну клавіатуру, але й надає незрячому користувачеві такий додатковий сервіс, який не може надати звичайна стандартна клавіатура:

  1. При роботі з різномовними текстами не потрібно слідкувати за перемиканням алфавітів (тобто роз¬кладок клавіатури), оскільки Брайлівська клавіатура самостійно проводить переключення на англійський, український, російський або німецький алфавіт, розпізнаючи код введеної Брайлівської букви чи символу, і самостійно миттєво посилає скан-коди комбінації клавіш, які перемикають алфавіт для настройки на той алфавіт, до якого відноситься введений Брайлівський символ. Це підвищує точність і безпомилковість вводу.
  2. Немає потреби натискувати клавіші чи для введення великих букв, а також не потрібно натискувати кла¬вішу для вводу тих спеціальних символів, які зазвичай вводяться тільки при натискуванні клавіші - ці операції клавіатура проводить самостійно, що спрощує і прискорює ввід інформації.
  3. В Брайлівській клавіатурі є режим утримання клавіш, який дає можливість інваліду по зору з додатковим каліцтвом рук виконувати набір інформації. Наприклад, можна набирати інформацію од¬нією рукою з одночасним читанням цієї інформації по Брайлю другою.
  4. Брайлівська клавіатура дозволяє вводити інформацію, як в восьмикрапкових комп'ютерних, так і в загальноприйнятих шестикрапкових кодах Брайля, що знову ж таки спрощує і прискорює ввід інформації.
  5. В Брайлівській клавіатурі є автономне підзвучування вводу натиснутих комбінацій клавіш різної тональності і мелодійності для правильних і помилкових комбінацій для букв різних алфавітів, символів та цифр. Це дає додатковий аудіоконтроль вводу інформації. Такий сервіс є особливо важливим, якщо на комп'ютері відсутня спе¬ціальна програма, яка озвучує клавіатуру або не встановлена програма мовного доступу до екрану чи Брайлівського дисплею.
  6. Брайлівська клавіатура дає можливість в шестикрапкових кодах вводити різні формули та вирази з математики, фізики, хімії, астрономії, нотної нотації, тощо для підготовки вставок в нав¬чальні посібники, науково-технічну літературу, яка готується до друку Брайлем на Брайлівському принтері.

Слід підкреслити, що для незрячого користувача редактор формул з графічними символами навіть з використанням програми мовного доступу до екрану і Брайлівського дисплею для самостійної роботи є недоступним. Брайлівська клавіатура може використовуватись на будь-якому комп'ютері без попереднього установлення драйверів чи спеціального програмного забезпечення. При завантаженні комп'ю¬тер розпізнає її як стандартну. Брайлівську клавіатуру можна підключити за допомогою комутатора до тифлокомплексу разом із стандартною клавіатурою для одночасної роботи зрячого і незрячого користувачів. Знання шрифту Брайля та вміння працювати на механічній Брайлівській друкарській машин¬ці дозволяє незрячому користувачу - початківцю тифлокомплексу відразу без підготовки оволодіти вводом інформації в кодах Брайля за допо¬могою Брайлівської клавіатури."

З повагою відносимось до Сергія Картавцева – викладача РЦ УТОС, та його керівника – Федорця Петра Семеновича. Напевне, вони дійсно так вважали майже десять років тому, коли був опублікований матеріал, можливо це було написано, у свою чергу, з поваги до Метиженка Анатолія Івановича, тодішнього очільника Донецького підприємства "Скут", що випускало ці клавіатури. Але про хибність такого погляду свідчить не тільки наш досвід роботи з незрячими, а й, власне, вислів самих же авторів цитованої наукової роботи:

"Актуальним і дискусійним є питання, яке програмне забезпечення встановлювати на комп'ютері - загально поширене, універсальне, чи вузько спеціа¬лізовані програми, розроблені окремими програмістами. На наше переконання, недоцільно розробляти для незрячих спеціалізовану операційну систему або спеціалізовані офісні програми. Навпаки, слід орієнтуватися на загально поширені програмні засоби - MS Windows, MS Office, Internet Explorer, щоб якомога більше полегшити незрячим людям інтеграцію в сучасне комп'ютеризоване інформаційне суспільство, дати можливість незрячим людям на рівних консультуватися з питань використання стандартного програмного забезпечення з більш досвідченими зрячими користувачами комп'ютера. Звичайно, для реалізації такого підходу слід сконцентруватися на виключно вербальних комп'ютерних методиках навчання осіб з вадами зору, приділяти першочергову увагу існуючим програмам озвучення команд і піктограм, які зряча людина може бачити на екрані монітору, а також вивченню методів і прийомів роботи з "швидкими" клавішами стандартної клавіатури."

І вже з цим ми погоджуємося повністю: інтеграція незрячого спеціаліста буде більш ефективна і повна, якщо він у своїй роботі зможе використовувати стандартне обладнання та програмне забезпечення, а не тягатиме за собою спеціальні клавіатури, дисплеї, принтери, друкарські машинки таке інше.

Наш досвід свідчить про те, що навіть повністю сліпа людина похилого віку з повною відсутністю знань з комп’ютерної техніки та клавіатури здатна за лічені заняття опанувати стандартну клавіатуру на тому рівні, який вже дозволить їй самостійно працювати. Що ж до перерахованих переваг спеціальної Брайлівської клавіатури, то перші три переваги можна досягти дуже легко настроюванням операційної системи, четверта перевага зовсім вдається сумнівною, як і шоста, бо легше вводити спеціальні символи з таблиці редактора чи комбінацією клавіш, ніж запам’ятовувати безліч варіантів написання спеціальних символів за системою Брайля. Введені спеціальні символи озвучуються, тому п’ятої переваги спеціальної клавіатури теж немає, тим більше, що клавіатура лише сигналізує про наявність вжитої комбінації клавіш, а не правильність застосування спеціального символу, а от синтезатор саме промовляє назву набраного символу, що значно надійніше в плані контролю.

Панове, давайте будемо чесними, хто з нас у своїй роботі дійсно використовує Брайлівську клавіатуру?

Про неефективність цього шляху свідчить і те, що практично ніде у світі не використовують і не випускають спеціальні Брайлівські клавіатури. Так, вони є у Брайлівських дисплеях, у механічних та електричних брайлівських друкарських машинках, але не у вигляді окремої чи альтернативної комп’ютерної клавіатури.

Приведемо ще цитату з публікації Дениса Петрова в газеті "Дзеркало тижня" від 2007 року:

Нещодавно з виробництва знято спеціальну клавіатуру для незрячих. Спасибі тим, хто цього домігся. Цей витвір наукової думки призначався для того, щоб незрячим користувачам-початківцям було комфортніше працювати за комп’ютером. Але поясніть мені, нерозумному, навіщо вчити початківця тому, чим він ніколи не скористається на практиці? Хоча, мабуть, я і сам знаю відповідь на своє запитання – щоб Анатолій Митиженко міг одержати за клавіатуру, яка в будь-якому магазині коштує 30 гривень, цілих 500. Саме стільки коштувала ця диво-клавіатура.

Сканери та принтери в складі комп’ютерних тифлокомплексів

У сучасній мережі Інтернет тепер можна знайти безліч відповідей на безліч запитань, скористатись фондами бібліотек, знайти інструкції з використання різної техніки та, навіть, медикаментів. Тим не менш, щоб певний документ з’явився у мережі, хтось повинен був його набрати та опублікувати, чи відсканувати на сканері. Що ж робити, якщо незрячій людині треба прочитати документ, якого немає в мережі? Відповідь відома вже зо два десятки років: скористатись сканером та програмою оптичного розпізнавання текстів. Саме так вчиняли ми у дев’яностих роках, скануючи літературу для навчання в інститутах та університетах. А після роботи з текстом дуже часто виникає необхідність надрукувати його вже в видозміненому стані, чи просто надрукувати заяву в певні інстанції, бухгалтерські звіти чи експертні оцінки, накази чи клопотання. Щоб донести свою думку чи потреби загалу, незрячому спеціалістові, як і зрячому, у більшості випадків необхідний принтер. Тим більше, що сліпа людина не може написати заяву чи будь-який інший документ кульковою ручкою, на відміну від зрячої.

Конфігурація принтера не має особливого значення, треба лише враховувати вартість однієї надрукованої сторінки, а вона значно дешевше у лазерних монохромних принтерах. Втім, якщо майбутній користувач має необхідність друкувати кольорові зображення – це не позначиться на вартості тифлокомплексу, а лише на майбутніх витратах користувача.

У більшості випадків, щоб зберегти місце на робочому столі, економити роз’єми підключення та й кошти, ми рекомендуємо в складі тифлокомплексу використовувати багатофункціональні пристрої друку та сканування, так звані БФП.

Спеціальне програмне забезпечення у апаратно-програмному тифлокомплексі з синтезом мови

Виходячи вже з повної назви тифлокомплексу, основою програмної частини є програма екранного доступу з синтезом мови. Саме ця програма проговорює назви пунктів меню і ярличків, читає тексти та називає набрані символи, озвучує системні повідомлення і допомагає у навігації по заголовкам, посиланням, абзацам та маркерам. Програма екранного доступу здатна озвучувати будь-яку текстову інформацію і називати графічні об’єкти, хоча, звичайно, описувати графічні зображення чи фото програма ще не вміє.

Якщо в дев’яностих роках написання програм мовного синтезу було прерогативою програмістів-аматорів, а не компаній, то вже з двотисячних років ситуація значно змінилася, особливо в англомовному сегменті. Останні версії операційної системи Windows вже мають вбудовані програми екранного доступу з синтезом мови, хоча зрівнятись за функціоналом зі спеціальними програмами такого типу вони ще не можуть.

Багато років поспіль безперечним лідером у Світі як за кількістю клієнтів-споживачів, так і за доступним функціоналом, була програма JAWS for Windows™ компанії Freedom Scientific Inc. І тепер вона залишається дуже популярною, але, через свою значну вартість, більше поширення отримує зараз безкоштовна програма екранного доступу NVDA, що розроблена компанією NV Access. Крім своєї безкоштовності, програма підкупає легкістю інсталяції та використання, меншим ресурсоспоживанням. Фактично, безкоштовна програма NVDA зараз не поступається функціоналом дорогому конкуренту, її оновлення також є безкоштовними і більш оперативними. На нашу думку, зараз єдиним виправданням комплектації тифлокомплексу програмою JAWS for Windows™ є включення в склад тифлокомплексу Брайлівського дисплею FOCUS BLUE виробництва тієї ж компанії Freedom Scientific Inc.

Залежно від поставлених задач, тифлокомплекс може оснащуватись і додатковим програмним забезпеченням, що дозволяє збільшувати зображення на екрані чи обробляти скановані зображення.

Ми закінчили з вами обговорення стандартної комплектації апаратно-програмного комп’ютерного тифлокомплексу з синтезом мови. Однак, як можливе розширення тифлокомплексу, часто згадуються брайлівський дисплей та брайлівський принтер. Розглянемо і ці прилади нашим незатьмареним, хоч і не дуже здоровим оком:

Брайлівський дисплей у складі апаратно-програмного комп’ютерного тифлокомплексу з синтезом мови

Брайлівський дисплей фактично є не лише дисплеєм, а й клавіатурою для навігації та вводу тексту за системою Брайля. Крім навігаційних клавіш він має 6 клавіш, що відповідають за ввод відповідних крапок шрифта Брайля для формування літер, цифр, стандартних та спеціальних знаків та символів.

Наскільки і для чого може бути корисним Брайлівський дисплей?

Для просування будь-якого продукту на ринок необхідний реальний попит або лоббі і певні зусилля виробника і зацікавлених осіб у створенні ажіотажу, штучного попиту, а то і просто законодавчих актів, що змушують державу чи певні організації закуповувати певне обладнання. Так, жорстко, але це правда. Ті мільйони і сотні тисяч, що були витрачені на "дуже корисні" і, навіть, "конче необхідні" прилади, могли б були витрачені на оснащення офтальмологічних клінік, будівництво санаторію для сліпих чи просто на користь кожному з інвалідів зору, а не певним діловим людям.

Звідки таке відношення? Та знову-таки, варто запитати тих незрячих людей, що мають доступ до означених приладів, як часто вони їх використовують і чому на коробках з Брайлівськими дисплеями по сантиметру пилу?

Тепер закінчуємо з емоціями і переходимо до доказової бази:

  1. Брайлівський шрифт знають і здатні використовувати лише 5-10% від усіх інвалідів зору. Дехто взагалі його не вчив, бо втратив зір не у дитинстві, а дехто просто не мав практики писання і читання, тому і втратив навички.
  2. Далеко не кожен з тих, хто знає шрифт Брайля, здатен швидко освоїти ввод текстів з використанням клавіатури дисплея. Це лише здається, що замість проколоти першу і другу крапку варто лише одночасно натиснути першу і другу клавішу, щоб написати літеру "Б". Немає навички, немає мускульної пам’яті у пальців, треба кожного разу згадувати які крапки в літері і які саме треба натиснути клавіші. Виходить як в анекдоті, що сороконожка не могла би ходити, якщо б задумалась як саме ноги треба переставляти. То літера «Б» усього із двох крапок, а що з іншими?
  3. Так, дитині фізично легше натиснути на клавіші Брайлівського дисплею, ніж проколоти цупкий брайлівський папір. Але у цієї дитини не буде Брайлівського дисплею усе життя, бо дисплей дуже дорогий, для нього необхідний ще комп’ютер, він ненадійний у користуванні, бо має маленькі рухомі штифти на Брайлівському рядку, які часто виходять з ладу через потрапляння пилу, бруду, поту, чи просто за власним бажанням чи за згодою сторін. То може нехай дитина звикає до навантажень колоти Брайлівські літери? Чи не задорогі ці іграшки?
  4. Чули думку, що Брайлівські дисплеї дійсно нікому не потрібні, окрім програмістів та музикантів, які мають часто вводити і читати спеціальні символи, що не озвучуються синтезаторами мови і їх лише можна прочитати тактильно на Брайлівському дисплеї. Це також не відповідає дійсності. Якщо людина вже знає як писати спеціальний символ, то вже точно буде знати як він називається синтезатором мови, тим більше, що все це можна підредагувати і змусити синтезатор називати будь-який символ як тобі заманеться. А що до програмістів, то приводимо цитати з матеріалу, опублікованому на ресурсі "Хабрахабр":

Фото Флориана Бэйджэрса"-Это я: Флориан Бэйджэрс, или Zersiax, как меня знают в кодерских кругах. Мне сказали, что я здесь хорошо получился.

-Как ты можешь читать то, что я написал?

-Я люблю этот вопрос, потому что он позволяет мне сразу же объяснить, как слепые люди пользуются компьютером. У многих людей сложилось впечатление, что слепые могут пользоваться только особыми, специально адаптированными компьютерами. Так думают даже некоторые из моих знакомых, у которых есть проблемы со зрением. Позвольте мне развеять это заблуждение прямо здесь и сейчас. Сейчас я печатаю этот текст на обычном ноутбуке Dell Inspirion 15r SE, который можно купить в любом компьютерном магазине, продающем не самые новые ноутбуки. На нём запущена Windows 8 (я её не выбирал, но заменять её слишком проблематично из-за UEFI). Для подготовки его к использованию я всего лишь установил туда NVDA — экранный диктор с открытым исходным кодом. Экранный диктор обычно просто читает вслух то, что на экране. Он сообщает вам текстовое содержание экрана синтезированным (похожим на Siri) голосом. Экранный диктор также позволяет работать с дисплеем Брайля — устройством вывода для чтения на ощупь."

Тепер ще одна цитата від незрячого актора і програміста:

Дэвид Стрэтэйрн играет слепого хакера и телефонного фрика Эрвина Эмори по прозвищу Whistler в триллере 1992 года "Тихушники". Его персонаж пользуется компьютером с помощью дисплея Брайля.

-Но… как ты пишешь код?

-If открывающая скобка x равно пяти закрывающая скобка открывающая фигурная скобка print открывающая скобка кавычка hello world восклицательный знак кавычка закрывающая скобка закрывающая фигурная скобка.

Это то, как я слышу типичный блок «Если» в похожем на Java языке программирования. Довольно подробно, как видите. Я стараюсь отключать упоминания скобок, если мне не нужно специально проверять их расстановку при ловле ошибок, так что я не схожу с ума от довольно многословных описаний знаков препинания. Другие решают эту проблему заменой «открывающей скобки» на что-то вроде «оскоб» или «начало», просто чтобы сохранить несколько миллисекунд. Скорость озвучки текста очень высока для непривычных к этому людей."

Тепер ще ряд цитат без коментарів:

Пархам Даустэр, PHP-программист

"Я не пользуюсь клавиатурой Брайля. Использовать всего лишь 6 клавиш, которые ещё и нужно нажимать одновременно для каждого символа — это слишком медленно. Сотня клавиш, которые можно очень быстро нажимать друг за другом — это намного, намного быстрее. Дисплеем Брайля я тоже не пользуюсь. Вместо этого у меня стоит экранный диктор, настроенный на 420 слов в минуту. Это намного быстрее, чем читать с брайлевского дисплея."

Томми Маквильям, мобильный инженер в Quora

"Одному из моих лучших друзей в старшей школе поставили диагноз «наследственная оптическая нейропатия Лебера», когда он учился в выпускном классе. НОНЛ постоянно снижала его зрение и на первом году обучения в колледже мой друг почти полностью ослеп. Его специализацией была информатика, и то, как он программировал, было одной из самых невероятных вещей, которые я видел в жизни. Мой друг всегда ставил экранный диктор на максимальную скорость чтения (наверное, свыше 300 слов в минуту). Для сравнения, аудиокниги обычно звучат вдвое медленнее. Для меня это звучало как совершенно другой язык, но он его отлично понимал. Мой друг предпочитал использовать абсурдно старую версию Firefox (3.5 или вроде того), потому что она лучше всего поддерживала его экранный диктор. Практически все действия он выполнял горячими клавишами, передвигаясь по приложениям и окнам с ошеломляющей скоростью. Всё это, вкупе с 40-кратным увеличением, делало практически невозможными попытки проследить за его действиями. При этом он работал эффективнее многих виденных мной программистов."

Стив Дони

"Я работал в области доступности около 8 лет, потом устроился в Microsoft и работал над реализацией доступности в Windows. За это время я видел множество слепых программистов. Они пользовались множеством разнообразных техник и инструментов, но, в основном, это была стандартная клавиатура и речевой вывод. Были и клавиатуры Брайля, но мало кто пользовался ими ежедневно. На клавиатуре Брайля девять основных клавиш — по четыре для каждой руки и пробел; буквы вводятся комбинациями клавиш, составляющими алфавит Брайля. Как уже упоминали другие участники, ещё существует дисплей Брайля, с выдвигающимися и втягивающимися пластиковыми палочками. Но такие дисплеи невероятно дороги: 80-колоночный дисплей продавался за 8 000 $, хотя, я думаю, что он мог подешеветь за последние 20 лет."

Лукас Радэлли

"Я абсолютно слеп. Я работаю на Google, участвую в разработке алгоритма ранжирования. По моему опыту и по тому, что я слышал от многих других слепых программистов, наш способ программирования не сильно отличается от способа наших зрячих коллег. Я пользуюсь в основном текстовым редактором (Emacs с расширением Emacspeak, озвучивающим текст) и браузером для просмотра внутренних страниц Google с документацией и прочим. Главное отличие в том, что мы или слушаем то, что на экране, или читаем на дисплее Брайля. Ничего не могу сказать про использование этого дисплея, потому что у меня его никогда не было (слишком дорого), но могу поделиться некоторыми мыслями о том, как программировать на слух."

Варто ще щось обговорювати по цій темі? Так, варто, бо, на жаль, є категорія громадян, для яких брайлівський дисплей є дійсно дуже корисним, навіть – конче необхідним. Це – сліпоглухі люди. Вони не можуть отримувати інформацію ні візуально, ні аудіально, спілкуватись з непідготовленими людьми вони не можуть без сторонньої допомоги. Брайлівський дисплей у поєднанні з портативним комп’ютером чи, хоча б, смартфоном, міг би у багатьох випадках допомогти сліпоглухій людини спілкуватись з оточуючими, але ми не знаємо жодної такої сліпоглухої людини, що мала б цей дисплей у користуванні.

Брайлівський принтер у складі комп’ютерного тифлокомплексу

Брайлівський принтер - це дуже дорога, дуже шумна і габаритна штука. Для більшості швидкісних моделей Брайлівських принтерів застосовуються спеціальні звукопоглинальні шафи. Використання Брайлівського принтеру у складі комп’ютерного тифлокомплексу може бути доцільним, якщо передбачений друк матеріалів шрифтом Брайля для масового використання, для шкіл, дитячих садків та тому подібне. Закупку Брайлівського принтера виключно для власного використання вважаємо абсолютно недоцільним. Невеликий об’єм можна надрукувати і вручну або попросити про це у якійсь організації, що такий принтер має.

Ну от, ми пройшлись по стандартному і розширеному складі апаратно-програмних комп’ютерних тифлокомплексів із синтезом мови. Та чи все на цю тему сказано?

Якщо розглядати комп’ютерний тифлокомплекс як комплексне обладнання робочого місця незрячого спеціаліста, то деякі речі не були враховані і згадані. Поговоримо і про них:

Механічні чи електричні друкарські машинки шрифтом Брайля

Пригадую, як на початку вісімдесятих років до нас у Харківську школу-інтернат для сліпих дітей закупили півтора десятки Брайлівських друкарських машинок. Поставили їх на столи у кабінеті російської мови та літератури, спочатку не давали доторкатися, але ж хто послухає та й навіщо закупали, якщо не використовувати? Спробували використовувати. Ми були в п’ятому чи шостому класі, звичайно – вже добре писали, але одна річ писати грифелем, а інша – натискаючи на клавіші. Галасу здійнялось багато, вчитель не знає до кого бігти, всі пробують друкувати, хтось витяг папір з машинки, а хтось намагається вставити, десь спихнули машинку зі столу, а у інших з неї якась проволока стерчить і каретка вже не рухається. Після кількох днів знущань з техніки та вчителя, машинки прибрали з кабінету і більше ми їх не бачили до самого закінчення школи.

Можна, звичайно, звинуватити нас – дикунів, вчителя чи адміністрацію школи, що процес навчання "цивілізованому друкуванню" відбувався неорганізовано. Можна з цим погодитись, але і за ті декілька днів я, особисто, зробив певні висновки щодо машинки:

  1. Самостійна заправка паперу у машинку була справою нелегкою і нешвидкою. А як записати матеріал, який диктували під час перезаправки паперу?
  2. Якщо помилково натиснув не ті клавіші, не так просто і швидко знайти місце, до якого потрібно повернути коретку, щоб зашісткувати чи доколоти певну крапку.
  3. Напевне, що швидкість друку у нас би зросла, якщо б ми використовували машинку часто. Але це не було б настільки швидше, якщо б взагалі колись було.
  4. Якщо дитину не вчити писати грифелем, а одразу з нею вчитись друкувати на машинці, дитина так і не зможе писати грифелем. Це лише здається, що принцип схожий, але щоб писати швидко і правильно, необхідно писати не задумуючись, лише на м’язовій пам’яті. А тому треба або практикувати і ручне і машинне написання, або обрати щось одне. Якщо вже обирати, наш вибір- грифель, який можна покласти разом з дошкою до сумочки чи кишені і застосувати де треба. Чи можна тягати з собою друкарську машинку, навіть якщо вона буде у кожного?

З тих пір минуло багато років, ми навіть не думали, якщо чесно, що хтось до тепер продає і купує ці машинки. Якщо тоді, хоча б теоретично, машинки можна б було рекомендувати незрячим письменникам чи комусь із подібною професією, то зараз за ті ж гроші що механічна брайлівська машинка, можна придбати пару ноутбуків і набирати тексти, не переводячи тони дорогого Брайлівського паперу. При цьому текст можна буде редагувати, виправляти і таке інше – самі розумієте.

Що стосується електричних друкарських машинок шрифту Брайля, то вони ще в кілька разів дорожче і ми не чули про жоден випадок їх закупівлі в Україні.

Диктофони та DAISY плеєри

А от диктофони та цифрові плеєри забуті незаслужено. Точніше – вони не дуже то і забуті, бо кожен незрячий студент чи, для прикладу, юрист, у більшості випадків має і активно застосовує диктофон у навчанні і у своїй роботі. Жаль лише, що вони зараз не видаються державою хоча б студентам і працівникам інтелектуальної сфери. Оперативно записати потрібну інформацію можна лише диктофоном.

DAISY формат же, дозволяє використовувати у роботі та навчанні спеціальну літературу, що містить як текстову частину, так і аудіо. Тобто, матеріал можна прослуховувати, але і навігація, і пошук по матеріалу можливий як по тексту.

Більше про формат можна почитати у статті Формат DAISY для електронних книг.

Тепер, наче, все. Хоча життя продовжується, прогрес невпинний, і з часом ми зможемо додати у свій огляд ще якісь корисні пристрої чи програми. Будемо вдячні за ваші думки щодо матеріалу. Сподіваємось, що комусь ми допомогли все зрозуміти, когось заплутали остаточно. ))

У статті використовувались цитати з наступних сайтів:

© Москалец С.Д. руководитель Харьковского социально-реабилитационного центра незрячих.

Оцінки магазина

Середня оцінка магазина
4,9
Всього оцінок: 94
Харківський соціально-реабілітаційний центр незрячих, , Магазин для незрячих © 2014-2018