V Міждународна виставка "Интеграция, Жизнь, Общество" у Москві 2015 рік

Відвідати московську виставку ми вирішили, не дивлячись на дорожнечу поїздки і не зовсім зручний для нас час - були заплановані інші справи. Розвиток магазину неможливий без обміну досвідом, пошуку й розширення зв'язків, постачальників, зустрічей з уже існуючими партнерами. Також дуже було цікаво побувати на тематичних заходах, що проходять в рамках виставки, зокрема - Всеросійської науково-практичної конференції на тему: "Проблеми формування доступного середовища для інвалідів зору, поточні підсумки, першочергові завдання".

У Росії питанням доступності простору для інвалідів зайнялися на кілька років раніше, ніж в Україні, і виділили на це в кілька разів більше коштів, прийняли державну програму "Доступная среда". Кажуть, що розумний вчиться на своїх помилках, а мудрий - на чужих. Ось в рамках набору мудрості хотілося б оцінити московський досвід впровадження державних програм доступності, і в що реально це вилилося, які є підводні камені і позитивні сторони.

Поїздка в Росію з недавніх пір перетворилася на досить втомливий і непередбачуваний захід. Прикордонний контроль на автобусі або пішки можна пройти як за 3, так і 12 годин. За таких обставин складно вгадати з часом відбуття, щоб прибути в столицю Росії на початку дня, а не до вечора. Втім, стаття, насамперед, про виставку, тіфлозасобів та доступність, а не про кордон і про те, що бачили ми у віконце автобуса, який йшов до Москви через Старий Оскол.

Виставка "Интеграция, Жизнь, общество" проходила в ЦВК "Експоцентр". На жаль, одночасно з початком роботи виставки 23 квітня в 10:00 розпочалася конференція і нам потрібно було терміново визначатися з пріоритетами або йти на компроміс. Ознайомившись з програмою конференції та списком виступаючих, а також, враховуючи факт затримки початку заходу, ми вирішили не гаяти час, оглянути виставку і повернутися на конференцію до 12 години на виступи представників відомих нам організацій з актуальними для нас темами.

Серед знайомих незрячим користувачам учасників виставки були підприємство "тифла" і "Логос" - найстарші збутове і видавничо поліграфічне підприємство. Перше представило різну продукцію, що випускається підприємствами Всеросійського товариства сліпих, а також різні тіфлзасоби імпортного виробництва, які реалізує "тифла". "Логос", в основному, зосередився на переліку поліграфічних послуг, який пропонував всім зацікавленим.

Ну на який виставці, хоч у малій мірі присвяченій спеціальним засобам реабілітації для сліпих та відповідного програмного забезпечення, не була присутня компанія "Элита Групп"? Для цієї виставки вона також не зробила винятку, на стенді компанії були представлені тіфлоплеери і відеозбільшувачи інша продукція, що розповсюджується компанією. Зважаючи на широку інформаційну підтримку з боку власного ресурсу підкастів і радіо-ВОС, про продукцію "Эліта Групп" та її новини знають всі і так, так що проходимоповз, не затримуємося.

Компанія "Исток-аудио" довгий час займалася виробництвом і реалізацією слухових апаратів, але кілька років тому увірвалася в сегмент тифлотехніки, ставши одним з безперечних лідерів цього ринку. На виставці компанія представила свої товари і, на окремому стенді - свого партнера з Австрії, компанію "Оптелек" з її відеозбільшувачами, читаючими машинами. Австрійську компанію на стенді представляв Jim Fors, з яким нам також вдалося домовитися про продаж продукції "Оптелек" в Україні.

На виставці не було ні відомого "Семицветика", ні "Невского берега", ні "Сонара". Пояснень цьому шукати не будемо - просто візьмемо до відома.

Тифлоцентр "Вертикаль"Ще один великий стенд ми відвідуємо з особливим задоволенням, адже на ньому представлена ​​продукція нашого партнера - Тіфлоцентра "Вертікаль". Окрім традиційної тактильної плитки та інших покажчиків, "Вертикаль" представила безліч тактильно-звукових мнемосхем і стендів. Ось саме на засобах забезпечення доступності і хотілося б зупинитися, тим більше, що цьому була присвячена конференція, участь в якій ми також прийняли.

Олексій Черепнов, генеральний директор Тіфлоцентра "Вертикаль", у своєму виступі на конференції позначив, серед іншого, те, що найчастіше тактильні таблички та інші покажчики залишаються марними для незрячих з огляду на те, що їх потрібно ще виявити для того, щоб прочитати. Навіть тактильно-звукові мнемосхеми потребують, на думку Олексія, доопрацювання, тому що при наявності датчика руху, що спрацьовує при наближенні людини і запускає голосове сповіщення, в цю зону людина повинна ще потрапити, але якщо вона не дійшла до радіуса контролю датчиків хоч на півкроку, то і не дізнається про наявність досить дорогого стенду з безліччю корисних функцій, встановленого тут саме в допомогу сліпим людям. Що ж робити? Олексій запропонував і, як звичайно, довго не вагаючись, вже реалізував тактильно-звукові мнемосхеми з радіоприймачем, що служить як звуковий маячок для незрячих людей. Сенс у тому, що радіоточку чутно досить далеко, якщо ж до стенду наближається людина на певну відстань - мовлення радіо переривається і включається закладена в стенді інформація. Як бачимо, росіяни зіткнулися з тією ж проблемою, яка відома нам - маса табличок зі шрифтом Брайля на стінах установ і дверях і нуль толку від усього цього. Втім, толк мабуть є для продавців цих табличок і чиновників, які після їх встановлення, гучно заявляють про повну доступність свого приміщення для сліпих відвідувачів.

До речі, фантазія чиновників, як і дурість - безмежна. Процес забезпечення доступності шляхом укладання тактильної плитки було вирішено поглибити і розширити. Чому це у нас досі тільки 3 тактильних малюнка плитки? «Не порядок» - сказав чиновник і придумав ще 3! Не вірите? Ну, знайдіть останній ГОСТ РФ, в який повернувся малюнок тактильної плитки з квадратними рифами, а ще відтепер плитка з круглими і квадратними рифами може бути двох типів - з рифами рядами і з рифами, розташованими в шаховому порядку! Трикутні рифи поки не винайдені і всім бажаючим увійти в аннали історії, ми рекомендуємо терміново патентувати такі трикутні рифи - мабуть наступними в черзі по впровадженню стануть вони.

Ну що ж, нам залишається сподіватися, що українські чиновники від соціальної сфери не стануть вчерговий раз бездумно копіювати норми російської доступності і не підуть цим шляхом. Також сподіваємося, що на тому світі наші брати по розуму з ріжками і копитцями змусять цілу вічність визначати ногами тактильні малюнки різних типів тих розумників, які всю цю розмаїтість придумали і упровадили.

Олексій Любимов, інструктор ВОС з орієнтування, також у своєму виступі закликав, нарешті, перестати робити що-небудь для нас без нас і почати залучати до цього процесу громадськість і фахівців. На конференції було озвучено думку незрячих, що зараз багато хто просто намагається обходити місця з укладеною тактильною плиткою з огляду на те, що користі від неї немає, а ось шпильку зламати вона дуже навіть допомагає.

У своїх піших подорожах по столиці РФ ми дійсно переконалися, що плитка укладається де попало і як попало. Причиною такої ситуації могла стати досить часта зміна стандартів, але в одному місці ми побачили, що тактильна плитка була покладена з художнім смаком, з поєднанням малюнка всіх типів в одну велику композицію, яка, мабуть, крім якоїсь тактильної функції, зобов'язана була прикрасити собою столичну вулицю. Місце було жваве, накрапав дощик, так що фотографувати шедеври місцевої доступності ми не стали.

Чим ще здивувала нас столиця Росії?

Ми звикли в Україні, що тема доступності середовища для інвалідів обговорюється, насамперед, в аспекті доступності для людей на інвалідних візках. Коли заявляють про повну доступності будівлі - це означає, що в ньому є пандус або підйомник, туалет для людей на візках. У рідкісних випадках до цього переліку додано кнопки в ліфті з брайлівськими позначеннями, правда пульт з кнопками при цьому зазвичай розташований низько, з прицілом саме на зручність для «візочників» і з цієї причини брайлівські мітки на кнопках прочитати можна лише розпластавшись на підлозі ліфта або зігнувшись в три погибелі.

Чому так сталося?

Активність людей на інвалідних візках + пасивність незрячих + наявність депутата Верховної ради на інвалідному візку.

А що ж у Росії?

Не можна стверджувати категорично, не маючи належної статистичної вибірки, однак відвіданий нами захід пройшов повністю під егідою доступності саме для незрячих. Провідну роль на конференції грала віце-президент ВОС, яка брала активну участь у заході - це теж показник.

Згадайте, коли ми бачили керівництво УТОС на всеукраїнських заходах чи виставках, і ще не просто почесним учасником у президії, а активним учасником і співорганізатором, цікавим доповідачем? Абидна, так? Абидна, тільки от критикувати керівництво УТОС морального права не маю, адже сам кілька разів відмовлявся від кадрових пропозицій, у системі УТОС, міг сам впливати на роботу ЦП і Президії, але не погодився і зараз не хочу як і багато інших, так що дорікати тим, хто погодився? "Не стріляйте в піаніста - він грає, як уміє". Так уже сталося, що в Росії ВОС залишилася більш-менш авторитетною організацією, а УТОС втратив усі свої позиції, повилітав з більшості комісій і комітетів, а інші всеукраїнські громадські організації незрячих поки так і не змогли прийняти кермо відповідальності і завоювати необхідні всім нам позиції під Владніл структурах. Щоб виправити ситуацію, кожен з нас повинен стати активніше, не критикувати інших, але підтримувати, допомагати, десь об'єднуватися, консолідувати зусилля і ресурси. Інакше - єдиним тіфлозасобом що видається інвалідам зору, залишиться дешева тростина стандартного розміру і китайський годинник, а єдиним атрибутом доступності приміщень для незрячих - брайлівська табличка в дальньому кутку.

Оцінки магазина

Середня оцінка магазина
4,9
Всього оцінок: 94
Харківський соціально-реабілітаційний центр незрячих, , Магазин для незрячих © 2014-2018